ГОСТЬОВИЙ ДІМ "INN LVIV"

Гостьовий Дім Inn Lviv вперше відчинив свої двері для гостей Львова 25 грудня 2014 року. Розташований в історичному центрі міста, в будинку XIX століття, що належав знатному графському роду Замойських. Інтер’єр Гостьового Дому виконаний львівськими художниками студії Ірини Винник, що за допомогою спеціальної техніки живопису, передали реальні краєвиди та архітектурні споруди Львова. В деталях відтворили родзинки нашого міста.

У Гостьовому Домі вісім просторих кімнат готельного типу, що розташовані на другому та мансардному поверхах будинку. З вікон гостьових кімнат відкривається вид на місто та у зелений затишний двір. В кожній кімнаті є санвузол із душовою кабіною, біде, феном та косметичними засобами, тапочками. Всі кімнати мають LED TV з кабельним телебаченням та кондиціонер. В кімнатах є електричний чайник, чай, кава, мінеральна вода та необхідний посуд.

На всій території Гостьового Дому є безкоштовний Wi Fi. До послуг гостей відкрита тераса, їдальня з балконом, де персонал Гостьового Дому запропонує смачні домашні сніданки та запашну львівську каву. Гості можуть скористатися безкоштовним паркінгом у дворі будинку за попереднім бронюванням.

Приходьте як гості - повертайтесь як друзі .

Історія Гостьового Дому

Інсує думка, що цей будинок, наприкінці XIX століття, належав графові Адаму Замойському та його дружині, Марії Потоцькій. Це два славетні графські роди, які мали великі володіння на території теперішньої Західної України. Основними володіннями графа Замойського був замок у Лопатині, а у цьому міському будинку графська сімя зупинялась на час відвідин Львова.

Проте, ходять чутки, що найкрасивіша з шести доньок Графа Замойського була закохана у молодого хлопця, який прислуговува у цьому будинку. Тому донька графа завжди шукала приводу навідатись сюди. Та коли батько дізнався про почуття доньки до звичайного прислужника, він заборонив своїм донькам приїздити у цей будинок, аби розлучити закоханих і назавжди навчити своїх доньок послуху.

Молодий служник дуже сумував за своєю коханою і в память про неї він висаджував у вазі на балконі особливий вид білих троянд, завезений сюди купцями із далеких країв. Хлопчина доглядав за трояндами з такою любовю та ніжністю, що рівних їм по красі не знайти було у всьому місті. Юні дівчата приходили сюди на прогулянки, аби помилуватись розкішними трояндами та бодай одним оком глянути на красивого парубка, що так приглянувся молодій паняньці з Лопатина.