Історико-культурний музей-заповідник «Личаківський цвинтар»

м. Львів, вул. Мечнікова, 33 [Карта]
Дістатися Ви можете наступним чином: громадським транспортом: з центру міста (зупинка вул. Підвальна біля пам'ятника І. Федорову) до музею їде трамвай № 7 (вийти на зупинці вул. Пекарська, головний вхід музею). від головного залізничного вокзалу можна дістатися трамваєм № 10 та автобусом № 29 (до зупинки - вул. І. Мечникова (церква Св. Петра і Павла, 5 хвилин пішки вниз вулицею Мечнікова до головного входу). з будь-якої точки міста можна дістатися автобусами, що курсують на вул . Личаківську (до зупинки - церква Св. Петра і Павла) вул . Зелену (до зупинки - Львівводоканал). власним автомобілем (на площі перед музеєм розташована невелика автостоянка); пішки з центру міста (один з можливих шляхів - вверх по вул. Личаківська до церкви Св. Петра і Павла, праворуч вниз по вул. Мечнікова, або вверх по вул. Пекарська, праворуч до головного входу в музей).
(0332) 276-79-85
(0332) 275-54-15 (науковий відділ)
09:00 - 18:00 Щоденно
8899

Личаківський цвинтар - один з найвеличніших європейських некрополів. Заснований у 1786 році. Тут, від перших років його заснування, ховали відомих діячів культури, мистецтва, науки, а також адміністративну еліту столиці Королівства Галичина і Лодомерія.    

Перші поховання здійснювалися на території сучасних полів 6, 7, 9, 10, 14. Тут збереглась найстаріша надмогильна плита, датована 1675 р. 

Личаківський цвинтар поступово став своєрідним музеєм надмогильної скульптури і архітектури під відкритим небом. Зараз кладовище  займає 42 га,  на території якого є поховання понад 400 тисяч людей. 

Тут є скульптури і архітектурні споруди відомих майстрів: 

Гартмана Вітвера, братів Шімзерів, Павла Евтельє, Генрика Пер'є, Юліана Марковського, Івана Левинського, Григорія Кузневича, Сергія Литвиненка, Євгена Дзиндри, Теодозії Бриж, Якова Чайки, Емануїла Миська та інших.

На цвинтарі збереглися 24 каплиці — усипальниці заможних, переважно шляхетських родин. Першими від головного входу на цвинтар є дві неороманські каплиці Кшечуновичів і Кисельків (архітектор Філіп Покутинський), неокласицистична — родини Моледзінських, каплиці Адамських, Лодинських, Бачевських (остання за проектом Яна Шульца). Найвіддаленішою від головного входу є неоготична каплиця Цетнерів, збудована у 1890–1891 роках фірмою Івана Левинського за проектом Яна Томаша Кудельського. Скульптурне оздоблення — ймовірно Петра Гарасимовича.

Найдавніша каплиця збудована 1812 року за проектом невідомого архітектора у стилі класицизму. Замовив її Леонард Вінцент Дунін-Борковський після смерті дружини. Фасад був оздоблений бронзовим родинним гербом Łabędź (у тимпані), фронтон вінчала статуя Харона, між колонами портика були статуї плакальників — жінки та юнака. Збереглися лише дві останні. Автором скульптурного оздоблення був Гартман Вітвер. 1880 року на замовлення Юрія Дуніна-Борковського для однієї з гілок цього роду збудували другу каплицю. За архітектурою вона значно скромніша. У радянський час обидві каплиці дійшли до стану руїни, зокрема 1985 у першій із них сталась пожежа. Після 1990 обидві будівлі відреставровано.

1885 року на полі, що тепер має № 70 збудовано каплицю Барчевських. Виконана повністю із тесаного каменю, в архітектурі поєднано неороманський та неовізанітйський стилі. Загальна площа капиці-мавзолею разом із прилеглою територією сягає 200 м². Проект архітектора Владислава Галицького, виконала фірма Леопольда Шімзера. 1941 року купол пошкоджено при бомбардуванні. Тут поховано землевласника Пробуса Барчевського (1833–1884) та кількох близьких родичів.

Каплиці збудовано також на цвинтарі, де поховані польські учасники боїв за Львів 1918–1919 років (архітектор Рудольф Індрух) та на полі українських почесних поховань (архітектор Олександр Ярема).

На території цвинтаря є ряд військових меморіалів. До найдавніших належать поховання учасників польського повстання 1830–1831. Початково повстанців ховали у звичайному порядку. На території цвинтаря збереглось 146 таких могил. 1880 року, напередодні 50-річчя повстання, для створення окремого пантеону місто виділило спеціальну ділянку (нині — у межах поля 71), де поховали 47 ветеранів повстання. Посеред ділянки встановили пам'ятник — великий символічний саркофаг, частково оповитий прапором, на якому складено шаблі й уланську каску (скульптор Генрик Пер'є). На саркофагу напис: Exoriare aliquis nostris ex ossibus ultor. Нижче — Weteranom Wojska Polskiego z 1830/31 r. У радянський час частину цвинтаря повстанського знищили, влаштувавши поховання деяких партійних діячів.

На цвинтарі також поховано близько 230 учасників повстання 1863–1864 (більшість із них — на узвишші посеред цвинтаря).

1922–1939 — на прилеглій території, яка нині у складі цвинтаря, створили пантеон польських військових, учасників Українсько-польської війни (1918–1919) та польсько-радянської війни (1920). Поруч, на полі № 78, свого часу запланували збудувати меморіал воїнам Української Галицької армії. 1992 інститут «Укрзахідпроектреставрація» розробив перший проект. Але до його реалізації не дійшло. Будівництво розпочали лише 1998 за проектом архітектора Михайла Федика та інституту «Містопроект», скульпторів Дмитра Крвавича та Миколи Посікіри. Каменярські роботи виконала фірма «Ренесанс», а бронзову скульптуру — на Львівській кераміко-скульптурній фабриці. 1 листопада 2002 року сюди у меморіальну каплицю перенесли прах президента ЗУНР Євгена Петрушевича. Тоді ж у Стіні пам'яті перепоховано прах Дмитра Вітовського і Юліана Чучмана.

На полі № 82 містився цвинтар австрійських, німецьких і турецьких солдатів Першої світової війни, українських січових стрільців і польських легіонерів. У 1946–1947 могили були знищені, а пізніше на цьому місці влаштовали поховання працівників НКВД. На початку вересня 1995 мешканець смт Дубляни Степан Пахолко виявив на території заводу залізобетонних виробів тресту «Львівсільбуд» кілька десятків понищених хрестів. Зіставивши збережені написи з наявною на той час літературою, Степан Пахолко самостійно ідентифікував їх як надгробки поховань I Світової війни з поля № 82 Личаківського цвинтаря, що потім підтвердив дослідник Личакова Григорій Лупій. Уламки перенесено на територію цвинтаря..

На Алеї Герої похований активіст Євромайдану Юрій Вербицький, а на Полі почесних поховань — генерал-майор Сергій Кульчицький, який загинув 29 травня у Слов'янську внаслідок прямого попадання терористів з РПГ у вертоліт, на якому перебував генерал та ще 11 військових.

 

 

 

 


Відгуки 1

 
Неодноразово були сім'єю у Львові, відвідали більшість музеїв і не тільки. Але одне з найбільших вражень залишилось саме від Личаківського цвинтарю. Містичне місце, де все неначе дихає історією міста та України.

Залиште свій відгук